Проміння цитринове лащиться в шибку
М’якенькими лапами й кличе в садок.
У затінку сніг під ногою ще ри́пнув,
А поруч весна і до неї лиш крок.
Всміхаються заспані проліски сині,
Тендітні, малесенькі, любі квітки́.
Тепло і життя у шпаринки всі лине
Крізь цеглу будинків. Віконце відкрий!
Матусю рідненька, тримай мій дарунок,
Візьми синє небо і велич вітрів.
П’янить хай безмежність захмарна, мов трунок,
Бо ж татів цілунок вже серце зігрів.
Тримай ще ліси і підсніжники білі,
Незаймані гори і хмарку-зефір.
Під сонцем печаль хай у попіл зітліє.
Ти люба й кохана! Назавжди! Повір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648851
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2016
автор: Marcepanivna