А роки, наче з вирію птахи,
Налетіли і спогад обпік,
Ти залишила хлопця невдаху,
Він зберіг тебе в серці навік.
Різні долі і різні оселі,
Хоч кохання знайшли ми своє,
Та прожив я роки невеселі,
Бо твій образ і нині жиє…
Мене спогади переповняють
І я з ними лечу ніби птах,
Я кохаю тебе, ще кохаю,
Є кохання – немає невдах.
Пам’ятаю той день і прощання,
Як відліт мені душу обпік,
Збережу я до смерті кохання,
Бо мене хтось коханням нарік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: Віталій Назарук