Я не маю такої звички,
У минулому копирсатись,
Все одно вже у ту нам річку,
Не зайти, хоч би як старатись.
Я не думаю як би було,
Я ціную оце – що є!
Що було те вітрами здуло,
Я ціную життя своє.
Є у ньому і сонце й хмари,
Радість є й вистачає сліз.
Я минулих невдач примари,
До старих поскидаю валіз.
І на смітник! Не маю звички
У минулому копирсатись.
Бо ж навіщо коли в ту річку,
Не зайти хоч би як старатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: Наталка Долинська