Сніги такі, що вже не добреду.
Від слів лишилась курява завії.
Любов- як смерть.
Метелики на віях.
І біла Україна у снігу.
Болить мені твоя тремка печаль
І опадає інеєм вчорашнім
Зірок метеоритова печать
На перестиглий спогадів мурашник.
Твої сліди навколо мого серця
Змовкають... І згортаються бинтами
Пухнасті кошенята. Ллється
Дорога полотняна
Останній день перед початком світу.
Тамую голос твій як біль
Та все ж іду у сиво-світлу
Метеликову заметіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648684
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.03.2016
автор: Merian