[i]29 лютого – Кас’янів день[/i]
Давно по світу ходить оповідка,
Що жив колись такий собі Кас’ян.
Поміж людьми з’являвся дуже рідко,
Носив суконний вицвілий жупан.
Ніхто не знав, чого він майже дикий.
Гризе якась образа чи біда?
Відлякував усіх кошлатим ликом.
Той лик – немов суцільна борода.
Ховають брови очі у Кас’яна,
Та інколи як глипне він сичем,
Як втупиться у когось, як погляне,
То здасться – обливає кип’ячем!
Похмурий погляд вчепиться надовго
І сниться, і лихе передріка.
Тому просили захисту у Бога,
Ховалися від цього відьмака…
Давно Кас’яна хвилі часу змили.
Без нього світ обходитися звик.
І все ж навіщось потойбічні сили
Цю постать посилають до живих.
Але не часто – раз в чотири роки.
В кінці зими у нього власний день.
Тоді він має право владним кроком
Ходити скрізь, вдивлятися в людей.
А що й кого шукає – невідомо.
Страшить чи на здоров’я зазіха?
Отож в цей день сидіти краще дома –
Подалі від Кас’яна і гріха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Ніна Багата