Жбурляє сльози непідступне небо!
Згасають зорі і стискають ребра!
Б'є струмом слів по соковитих стеблах.
В зіницях снів насуплена прикмета.
А ми удвох, і неважливі долі.
Душа в теплі, а решта - то надворі.
Вгорі - думки, на волі сподівання.
Лютує ніч, єднаючи мовчання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: Анастасія Кравець