Я певно... Щось... Колись... Комусь... І мушу...
Коли не я-то хто? Скажи мені?
Чи може-хоч до дій когось та змушу?
Чи зорі погойдаю у човні?
Я певно... Щось... Комусь... І досі винна.
Чому лиш я? Бо я-жива душа.
Я зачиняти двері не повинна,
Бо я комусь є рідна. Не чужа.
Щоб перед Богом лиш не вибачатись.
Що часу мало, грошей, днів, ночей.
Зробити все... А потім-сповідатись.
І пригорнутись до його плечей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647649
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2016
автор: Відочка Вансель