Не хворій, благаю більше моя доню,
Не лякай так Тата, маму не лякай.
Посміхнися люба, не стискай долоню
І на біль, будь ласка більш не нарікай
Я тобі дозволю бігати по хаті,
І ламати, навіть нові іграшки.
Можеш, моя люба, цілий день кричати.
Розмалюй любенька геть усі книжки.
До обіду спати, я дозволю звісно.
І не витирати від чобіт сліди.
Накидай в кімнаті цілий день навмисно,
А допомагати можеш не завжди.
Посміхайся мила, я тебе благаю.
Плачу, бо не можу, як тобі болить.
Знай, моя рідненька, я тебе кохаю.
Хай твій голос, люба, цілий день дзвенить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2016
автор: Собко Вадим