Якщо через день, через два, або вічність,
На білий пісок упаде та остання
Краплина дощу, стогін вітру зітханням
Заплутає стежку з душі - в потойбічність.
Заплутає золотом марево пилу
Вуаллю на плечі, щоб вибиті фрази
В скрижалях, де наші колишні образи,
Давно полягли забуттям у могилу.
Не буде сухого окрайця і манна
Навряд чи удосталь наповнить долоні.
Грозою розмиті шляхи, а на скроні
Вже всіялась доля моя безталанна.
Ні ночі, ні дня... хижий погляд стрічає,
Павук так спокусливо сіті розкинув.
Торкається лагідно і, без упину,
Тонесеньку нитку пряде і вивчає.
Підступно голубить, а душі - в безодню
Так ніжно та м"яко, що дотик - зомління.
Веселкою грають солодкі видіння -
Та стратою виллються в кару Господню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2016
автор: Лина Лу