Розвиток мови дійшов апогею,
Коли ми шли поруч із нею.
Коли з’явились найперші школи,
Невдачі тут не було ніколи.
Не маючи мови ми зникнемо на віки,
Немов та вода яку несуть ріки.
А з мовою ми спричиняємо прогрес,
Розвіємо всі сумніви, дійдемо до чудес.
Лиш мова зуміє в біду заспокоїть,
Душевні страждання словом загоїть.
Повністю душу всю відновити,
Біль і втіху в одну петлю звити.
Слід нам всім мову любити,
Аби могли невдачі спинити.
Аби хоч знали як щось запитати,
Українську мову слід гарно знати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646919
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.02.2016
автор: Лерія Кіт