Збираю пелюстки твоїх цілунків,
Ховаючись у спогадах весни.
І безліч недописаних малюнків
Я пензликом торкаю. І вони
Скидають сиво-заспані тумани,
Вмиваються. І знову залюбки
Лікують всі такі болючі рани
Цілющим видом чистої ріки...
І ожива душа моя. Щоночі
Промінчиком торкається, співа.
І ледве чутно щось мені шепоче,
Та звідкись віє холодом, бува...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2016
автор: Наташа Марос