Самотній ресторан.
В твоєму келиху прозоре щось, міцне,
ледь зафарбоване
і майже всюди тиша.
Ігривий в мене стан,
що обумовлений
побаченим... Лице...
..твоє ясне
мені являє вроду і несе
туди де вся свідомість грішно інша.
Я подивлюсь
у очі зацікавлені твої,
а чи пусті вони в цей час до мене... Майже.
І розіллюсь,
наповню погляд щиро, без брехні,
емоцій діалог почну в собі,
й до тебе донесу нестримно справжній.
Червоне плаття так звабливе,
жест митця...
У тобі вишуканість,
ніжність,
хтивість,
справжність.
Кольє красиве...
Магія оця,
підносить все квітуча епатажність.
Твоя феєрія - велична неосяжність,
Підкорює серця.
І лагідність лиця!
Дивная сила і енергія, куражність.
Ти трішки старша,
ну і рівня тобі хто?
Нема під сонцем кращої, під небом...
Свідомість павша
просить у авто,
щоб нас і не побачив там ніхто,
я все зроблю як хочеш і як треба.
Погоджуйся - моя в тобі потреба...
І пристрасть там,
еротики і сексу ніби храм
у сенсах і у дійсності збудує.
І розповість все стисло ніби нам,
на задньому сидінні подарує,
приємну бурю і жорстку, роздує,
розвяже руки хтивим тим вітрам.
Те плаття я із тебе геть зірву,
і сам дістану свій.., готуйсь чорнява...
Ти шоколад солоткий, моя кава
пробуджує яка й стира пітьму.
Яка ж ти мокра, дала увійти,
розтисла хтивість ту у лоні особливу.
Я змушу скоро швидко досягти
екстаз тобі допомогти знайти,
і буду рухать доки маю силу
щоб крик твій, радість, посмішку щасливу
Відчути і дістатись до мети.
Волосся у руках,
твоє тримаю міцно, сильно входжу.
І твої зойки тілом супроводжу,
сильніший роблю в лоні тобі мах.
Пропав наш попередній ніби страх,
Лише жага і пристрасть у очах.
Дай ще раз, ще раз, ще раз - я доходжу,
впираюся! Так мокро на вустах.
Кричи, царапай... Я екстаз народжу!
І знов ми за столом...
Нічого не відбУлось, я тремчу вже.
Це було як минуле, ніби бувше...
Навпроти ти - флюїдна джерелом,
Підходжу і киваю я чолом.
Я ніжний, делікатний, ніби франт
З цікавістю і інтелектом тобі сяю,
є трішки Гуатама Будди, трохи Кант
але побачиш справжній мій талант
коли віддашся в ліжку і пізнаю,
твою любов і ласку упіймаю,
віддам все тонко що у собі маю.
Я лагідний і слухаю тебе,
Коли ми ляжем в ложе ти відчуєш.
Що буде у розмові мов слабе,
Постане у любові силой, чуєш?!
Як в ніжності кохання ти чаруєш,
Нестримний і набрякший в тобі я...
І ти в цю ніч коханая моя!
Лише я підвезу тебе додому,
і в шляху тому буде лиш цнотливість,
і тонко моя лагідна кмітливість...
Запросиш каву спробувать і втому,
збороти у бажаннях підсвідому,
і стерти нашу денную сонливість.
Я ледве одяг в ніжності зніму,
не буду грубим, плаття не розІрву.
У оксамиті чуйно пригорну,
тебе кохану, пристрастну, покірну.
Торкаєш мене тілом, неймовірну
даруєш у інтимностях весну,
в обіймах твоїх теплих я засну.
І в сну, немов об'єднані в сутані...
Але ми знову двоє в ресторані.
У мене знизу стигло і вже повно...
Віддай мені свою п'янку красу
тобі я незабутнє принесу!
І не важливо вІзьму я чому
тебе сьогодні жорстко чи любовно?!
Є два шляхи у нас лише умовно...
Але візьму тебе, візьму, візьму, візьму!
29.05.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646693
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 24.02.2016
автор: Олег Купрієнко