Іноді, пусто заповнює спокій
Тне видноколи, гвалтує думки.
Знищує подихом мрії високі.
Ясні зіркові вінки.
Іноді, слово гаптує стежину,
Сумнів й бажання втекти.
Спогад зібрати у сонця корзину
Шляхом її наректи.
Іноді, вітер цілунками вії
Вабить у інші краї.
Де не обіцяні любі надії
Хтось відшукає мої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646592
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2016
автор: Анастасія Кравець