Невже ти знаєш як вмирати що ночі,
коли безсоння вгризається зубами в зап'ястя...
зшитими вустами,пошепки в себе промовляючи
твоє ім'я наче заповіт.
Давитись власними думками ,наче тими ґудзиками
від перенасиченістю твєю відсутністю,
коли монологи ґвалтують тобою
що секунди доводячи до божевілля,знаєш?
і ці стіни наче сутенери нагло продають твою совість
А якщо все сказане випити_випитись..до дна
...вирвись із мене
Я здається схожу з розуму
десь між видихами
Зводять судоми
це мабуть так я відчуваю тебе...
....повільно божеволію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2016
автор: MADLEN