Пригадалося, повернулося,
Білим лебедем пригорнулося…
І нахлинуло світлим спогадом,
Обдало життя терпким солодом.
Пр: Усміхалася темна ніченька,
Цілував твоє біле личенько,
Зорі падали – зорепадами,
Свою доленьку ми не зрадили.
Попід липою, де гули хрущі,
Ми ховалися, як ішли дощі.
І горнулися й цілувалися,
А серця обох в політ рвалися.
Пр.
Біле личенько, брови чорнії,
Очі карії, як два промені.
Очі карії – два магнітики,
Усміхалися, наче дітоньки.
Пр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2016
автор: Віталій Назарук