Мій сусіда говорить до Місяця в небі
як виходить палити один на балкон
і звичайно шкодить моїй потребі
у чистім повітрі, такий моветон.
Я прощаю йому, бо листи він читає
про кохання трагічне, яке не збулось
і мені таємницю свою довіряє,
наче я тому вдіяти зможу ще щось.
І гарячі в захопленні падають зорі,
я ловлю їх руками, складаю з них міст,
свої руки обпечені мию у морі
сліз, що хлюпає в брами всіх міст.
У Ворота Морські, що є в кожному місті,
в час смеркання заходить тихенько Любов
щоб того, хто згубив свою віру, очистить
для кохання щасливого, вперше чи знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2016
автор: Олена Акіко