Войтовичу Назарію,
наймолодшому Журавлику Небесної Сотні, посвята
(із циклу «Пам'яті Героїв Маййдану», лютий 2015-го...)
**
Ну який же з тебе воїн?! Ти ж – дитина
Із пушком під носом, з голосом на зломі.
І яка, скажи мені, біда-причина
Привела сюди?! – Те Зло в духовній комі,
Що повзло, бридке, по вулицях столиці,
Міста вічного твоєї України?
…
А тобі ще ж, синку, забавки дивиться!..
…
А натомість бачиш: знищені, в руїнах
Храми Правди, Щастя, Долі і Свободи,
Вже вирішує майбутнє підла Зрада!
Та серденько юне – нашої породи,
Що із честі, волі, гідності! – Як радо
Ви ставали на Майдан той заповітний,
Щоб не дати Зраді зло засіять в душі!
А у серце чисте звір, фашист новітній
Кулю злоби цілив, підлості!.. – І мусив
Ти життя своє – на злеті! – там покласти,
Щоб майбутнє не змогла сволота вкрасти
Неньчине, родини, України!
– Ні, не буде Україна на колінах!
…
Полягло вас... Вбито вас посеред площі,
Покалічено!.. Новітні яничари
Шлях навік проклали на Криваву Прощу…
– І моя провина в тім!.. і мОя кара…
Як же раноньки позбутися отої?!.
– Це ж тобі ще б, синку, жить... о ненько-нене!..
Не герой і не ікона – син для мене
Із Небесної із Сотні Золотої.
Лиш сімнадцять… – мало так… І як багато,
Щоб за тим ключем полинуть журавлиним!
Не герой ти – син Назарій мамі й тату.
І навічно – Син всієї України.
***
Назар був ще дитиною по роках, лише сімнадцять.
ось вже і два роки їх світлої Пам'яті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645559
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.02.2016
автор: Касьян Благоєв