Кроками міряю темну, незрячу кімнату
І балансую між світом своїм і чужим.
Довго ще зможеш за руку так ніжно тримати?
Я в круговерті сузір'я засніжених зим.
Тягнеш за ниточку, щоб залишалась свідома,
Серцю важлива твоя цілковита присутність,
В світі моїм я з тобою була не знайома,
Та завжди знала, що ти і є моя сутність.
Я в усім світі тебе по снігах шукала,
Вдивлялась у сонце, що гріло твої сліди,
Осінніми ночами я під дощем танцювала,
Пірнала у море і далі ішла в нікуди.
Я в словниках розтлумачила тільки слово,
Та ті емоції, що в тобі, не збагну,
Щось вибираю не те, як завжди, помилково,
Що у тумані стоїть, так і не осягну.
Лиш по крупинках збираю в намисто зорі,
Вітром заносить мене на планету Земля,
Всі мої думи для тебе, як завжди, прозорі,
Ми один парус життєвого корабля.
22.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645228
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2016
автор: Юлія Нова