(Присвячується одній скромній дівчині, яка
обмежила доступ до своєї сторінки ВКонтакте)
Лише на день я паузу узяв,
А потім написав: «Ти засмутила».
Я дежавю немовби відчував –
Сестри своєї «подвиг» повторила.
Та знову вдячний був я їй за те,
Що ще тоді мене «заблокувала».
Тепер знайшов я рішення просте –
«стара» сторінка – Ти мій лист читала.
Не довелось мені реєструвати
Нову сторінку – Ти і не чекала?
«Історію кохання» став писати –
Про дівчину, яка «заблокувала».
На презентацію я «дозвіл» запитав –
Здогадувався, що будеш мовчати.
Мовчазну згоду я Твою передбачав,
Ти не наважилась і слова написати.
На сайті «Клубу…» «серіал» почав
Через годину, як закінчила читати.
Себе я тільки скомпрометував –
Та смуток треба якось виливати.
Не камінь серце зранене моє,
Була стара і от нова вже рана.
Бальзам для нього – фото лиш Твоє,
Для мене Ти єдина і кохана.
На другий день я знову дарував
«Історію кохання» – вже нову частину.
Тобі я в першу чергу надіслав,
До Тебе я крізь час і відстань лину...
Став третій день нажаль «фатальним»,
На ті самі граблі я наступив.
Не був в помилці я оригінальним –
Сестрі нову частину присвятив.
Ти по-англійськи, як вона, зробила,
Напевне, знов мене приревнувала (?)
«Без вибачень. Лиш грюкнула дверима.»
Сторінку цю також «заблокувала»…
© S.Nemo
18.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2016
автор: Finist