(Присвячується одній скромній дівчині, яка
обмежила доступ до своєї сторінки ВКонтакте)
В останнє «Добрий ранок» написав
(Тоді про це я ще не здогадався)
Знов вдалого Тобі я дня бажав
І на вечірню зустріч сподівався.
Від Тебе знову не чекав такого,
Очам не вірив, коли став листа читати:
«Не треба надсилати більш нічого» -
А далі «вирок» - «Мені є кому писати»
Та я в Твоїх словах засумнівався –
Про це Тобі відверто написав.
Я вірив – шанс у мене ще зостався,
І знову Бог мені натхнення дав:
«Пробач, що я Тебе люблю,
І що листами засипаю,
З Тобою вранці я встаю,
І лиш з Тобою засинаю…
Пробач, що я Тебе люблю,
І що надію в серці маю,
За Тебе Господа молю
І на листи Твої чекаю…
Пробач, що я Тебе люблю,
Що свої фото надсилаю,
Твій подих я онлайн ловлю
І на сторінку заглядаю…
Пробач, що я Тебе люблю,
І що взаємності чекаю…
За наполегливість мою
Мене простити я благаю…»
На Тебе я образи не тримав,
І не засуджував, і недовіру розумів.
Одну поезію ще у запасі мав –
Натхнення щедро Бог мені вділив:
«Я знов купався в глибині Твоїх очей,
Що сповнені добра, любові, ласки.
І змивши біль недоспаних ночей,
Продовжую писати нашу казку.
У ній добро перемагає зло,
А Твоя посмішка дає мені надію.
І мого страху як і не було –
Лише від погляду Твого я млію…
Твоїх очей безмежна глибина,
І тоне в них розлуки серця біль.
Для мене в світі Ти лише одна –
З ким хочу розділити хліб і сіль…
На Господа лише одну надію маю,
Любов’ю тільки Він наповнює серця.
Відкрий Йому Ти серденько – благаю!
Довірся волі нашого Отця…»
© S.Nemo
15.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2016
автор: Finist