* так мало…
У всі часи у всіх народів так було:
щоб чоловік досяг і успіхів, і слави
потрібні перш за все не ігри та забави
з богинею фортуни; щоб «везло»,
тобі потрібна жінка, рідна, мила,
що надихати буде, вести до вершин,
що стане щастя твого кращою з перлин
і найнадійнішим для тебе буде «тилом».
* питання?..
Хай простить мене небо: чому
є на світі і ті із жінок,
що готові у суєтний день
плоттю хтивою звабити в блуді?..
і ми йдемо до них, і… – і мріємо:
«де ж та жінка, єдина, з якою
можна поруч в дорогу піти
довжиною у наше життя?..»
* ще раз…
Схочеш пізнати всю правду життя? – знай і це:
чесність нікому не слала дороги з удачі
і до вершин не вела, де і влада, і статки,
й кожен – твій друг. Але те, що ти матимеш з нею –
буде для тебе безцінним і справжнім, назавжди.
* а так…
Розчаровуватись в людях не бажаєте? –
не сприймайте серцем клятви їх та вірою
всі обітниці, слова всі, ними сказані,
аж допоки не побачите їх вчинків.
* від «хочу» до «є»…
Коли ви спитаєте: «В чому ж тут мудрість життя?» –
розумний вам скаже: «У мене немає всього
з того, що я прагну ще мати й шукаю для щастя.
– Та як же люблю я все те, що у мене вже є!»
* то – достойно…
Так, ніколи не схилявся перед владою,
перед золотом, званнями і посадою.
Але людяності кланявся, без сорому,
Милосердю і любові – завжди радо я.
««»»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643686
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2016
автор: Касьян Благоєв