[i] (Чернетка)[/i]
на розпал
І – що посію, те й пожну,
і що напишу – не згорає…
А я собі біля вогню
і полум’яне пом’яну,
і обгоріле дочитаю.
[i][color="#0004ff"] [u][s]Субота[/s][/u]
[s]– Хороша, мила… Не моя…[/s][/color]
[color="#00820d"] [u][s]Неділя[/s][/u]
[s]– Усе чекаєш? Ось і я.[/s] [/color]
[color="#820d00"] [s][u]27.09. 6Х року[/u][/s]
– Прощай, і[s]люзіє[/s] моя…
[s]Я вільний, як у полі вітер,
і серенади солов'я
ти не почуєш аж до літа.
Повіє осінь і зима,
і наш ручай заледеніє.
Ти забуватимеш сама
і наші мрії, і надії.
Мене зове у буревій
terra incognita[/s] далека…
[s]Я їй чужий, але й – не[/s] твій.
[s]Усе минає… І[/s] лелека
[s]весною понесе тобі
привіти осені цієї,
як я долаю у журбі
мої путі і одіссеї.
У тебе буде ще сім’я –
дві доні, як і ми хотіли.
Але хіба вина моя,
що й це у вирій полетіло?
У тебе буде чоловік
і не зальотний, а звичайний.
Чого собі в'язати вік
ідилією – третій зайвий?
Ні, я у тебе не сліпий,
і не цураюся я свого.
Але не маю я надій,
коли надієшся на нього.
Тобі везе![/s] Не забувай
[s]на віки твого вітрогона
і наш осиротілий гай…
Я дивлюсь у вікно вагона…
Ось і сирена…. Вітру свист
зриває жовте листя клена.[/s]
Пробач [s]за цей короткий лист.
Але пиши і ти до[/s] мене.[/color][/i]
І що утрачу – не найду,
і де подінуся – не знаю.
Мої каракулі палають,
а я оплакую …біду.
Чекай у сни. Я ще іду.
А може – тлію, …догораю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2016
автор: I.Teрен