Зажди в очах стоїть мені село,
Грабовий ліс і береги в лататті.
І рік отой, коли нас замело,
Коли три дні сиділи всі у хаті.
Тоді спалили в хаті всі свічки,
А дрова берегли, щоб щось зварити,
І на печі сушили сірнички,
Щоб не замерзнути - хотілось жити.
Ревла корова, свині впали з ніг,
Погризли дошки з цілого корита,
А на дворі лежав горою сніг,
Шия в ці дні була у нас не мита.
Траншеї прокопали до хліва,
Матуся роздоїла ледь корову,
Тоді сурова видалась зима,
Бо навіть у селі закрили школу.
Але які тоді були хліба,
Колосся не вміщалось на долоні,
Пило зерно із сніжного горба,
Везли в амбар його машини й коні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643420
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2016
автор: Віталій Назарук