[i]Таких, як ти, мені забути легко,
Запити кимось іншим рідний біль.
І не важливо, близько чи далеко,
Тебе тримати буде моя ціль.
І як би насолода не гірчила,
Не виїдала з середини все живе...
Колись давно, як мати мене вчила:
Старе пройде, занурюйся в нове.
Нехай зірветься клаптик нових вражень,
Де поцілунки і прогулянки вечірні...
Та в дзеркалі розмитих відображень,
Лиш наші розбігатимуться тіні.
Лиш наша ще не зраджена мета,
Частково несплюндроване бажання,
Що заклопотані нагадують міста,
Змотаються в один клубок страждання.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643298
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.02.2016
автор: Karo