приходь подивитись,
як сонце повільно вмирає,
промінням цілуючи вікна
космічної станції.
хто буде ховати його,
якщо темрява вранці
охопить весь світ?
чи потрапить воно до раю,
де мають спочинок сонця,
що на благо горіли?
і що далі стане -
без світла, -
як ми його діти?
чому я тепер буду
дякувати і радіти?
на що тепер ти
будеш скаржитись?
...люди звіріли.
"боротись за місце під сонцем" -
таким було гасло?
не виключено, що ми самі
у наслідках винні.
шкода тільки, що
я не маю бодай ластовиння,
тих сонячних бризок на щоках -
на згадку про згасле.
.
прийди і дивись,
як у синьому мороці-сні.
ти знайдеш мене нерухомою,
ледве живою.
...
тому, що я хочу
Тобі
світла над головою
...
тому, що я ладна
за Твою
віддати свою -
...
Сонце
сьогодні
помре
винятково
в мені
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643262
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2016
автор: Алёна Белавежская