Бурлить тривожна суєта
Живих істот на цій планеті,
Що називається Земля, –
Її малюю на мольберті.
Там безнадією горить
Мазками стомленого пензля
І радість, і тужлива мить,
І вояків криваві леза,
Вогнем спотворені сади,
Розгромлені ущент мечеті,
Злорадство дике сатани
І крик невинної малечі.
Тривожна пнеться суєта
Та біль і страх по всій планеті.
Немає віри вже, нема,
Тривога стогне на мольберті.
Іще мазок, іще, іще, –
Немає місця вже для горя,
Картини поле мовчазне
Заполонила людська доля.
Малюю небо голубе,
Всевидюще в нім Бога око.
Почує звисока мене,
Чи відійде нечутним кроком?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643092
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2016
автор: Г. Король