Навчитися не бачить перешкоди
Ходить крізь стіни і не знати меж.
Стихії світу та бурхливі води
Крізь незгасиме полум’я пожеж.
Навчитися долать високі гори
Продертись крізь дрімучії ліси.
Схопить до рук своїх яскраві зорі
Ті крапельки небесної роси.
Навчитися злітать у небо синє
Туди, де дмуть нестримані вітри.
Душа моя з грудей широких лине
Туди, де стрімко сходяться світи.
Навчитися кохати до нестями
Та так, щоб тіло класти на вівтар.
І цілувать гарячими губами
Єдину ту, що Бог післав у дар.
© Олександр Крутій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2016
автор: Олександр Крутій