Хочу сипатись в його нутро цукром-піском, розчинятись в ньому, мов у гарячій пінній каві. Але він не любить цукру.
Хочу дати друге дихання його упалим крилам, але він радше ходитиме ногами, ніж дозволить моїм устам торкнутися до його крил.
Хочу грати йому на арфі, сидячи за його плечима на зеленому березі річки Сени, надихаючись величчю Ейфелової вежі. Але він буде слухати лише голос свого раціо, ловити думу-рибу в ріці й уявляти, яка смачна юшка вийде з неї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)