(Присвячується одній скромній дівчині, яка
обмежила доступ до своєї сторінки ВКонтакте)
Минали дні в холодній пустоті,
Боліла рана і не заживала.
Писав я у «контакті» на «стіні»
Про біль мою, що серце розривала.
Без неї день народження пройшов,
Три дні минуло як «заблокувала».
Пояснення для себе я знайшов –
Не привітала, отже – не кохала…
Ще тиждень у самотності блукав,
Створив в «контакті» я нову сторінку.
А потім – сам від себе не чекав –
В Тобі побачив свого щастя зірку!
Ще влітку, як Твоя сестра «зникала»,
Я намагався інформацію шукати.
Твоя сторінка першою стояла
Між тими, кому міг би довіряти.
Закономірність я відкрив одну –
Бог розум дав і думка працювала –
Коли заходила вона у мережу,
То Ти своє черги вже чекала…
Так мимоволі я знайомився з Тобою.
Зв’язок між нами підсвідомо виникав.
Уже тоді сплелися наші долі –
У серці місце Бог для Тебе готував…
І хоч себе перед Тобою я «спалив»
І рана у душі ще не зажила,
Почався піст. Господь мене зцілив.
Любов у серці віра запалила…
© S.Nemo
07.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2016
автор: Finist