Засніжило, розгулялося, несло…
В білій віхолі згубилося село…
Вив сердито дикий вітер угорі,
Та господар хату теплою беріг:
У камін полін частенько підкидав,
Переможно у віконце поглядав,
Де зі снігу піднімалася стіна –
Баба-віхола то простір застеля.
В білих обіймах ледь дише голий ліс,
Світа білого не видно… Не пролізь…
Лиш землі спокійно й тепло… Впала в сни,
І чарує її посмішка весни.
20.01.2016.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641680
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)