Не буду більше лізти я в твоє життя...
Не буду більше я ятрити твою душу...
Тепер окремо будемо пірнати в небуття...
Окремо зігрівати зимню стужу...
Не буде більше телефонного дзвінка...
Не буде нез'ясованих відносин...
Від божевілля геть стаю п'янка...
Неначе із зими - одразу в осінь...
Я двері на світанку відчиню...
Тихенько за собою іх закрию...
Тебе від себе зовсім не гоню...
Однаково цього я не зумію...
Не буду більше звати в своі сни...
Розтворюються вщент вони на ранок...
Немов на скрипці грати в дві струни...
Неначе зіркою латати наш світанок...
Не буде більше в нас нічних розмов...
...чекати вже іх перестала...
Не варто змішувати кров з вином...
Невороття година вже настала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2016
автор: Франко Наталія