Камінь по лезу -
Лезо по тілу.
Може, не так треба?
Плачеш, ридаєш, знову благаєш:
"Волю, о Боже, волю дай"
А ти, коханий, мене тут не шукай.
Я не тікаю і від тебе не біжу.
Я просто тихо йду.
Лише небо і зорі, птахи і квіти,
Лише, щоб було так.
Я не тікаю і від тебе не біжу.
Я не можу терпіти цього плачу.
Лише сльози і біль, біль і рани.
Скажи чому?
"Що сталось, Мар"яно?"
Я б це теж хотіла знати.
Та чи можна знати те, що не дано.
Вміємо тільки терпіти, п"ючи гірке вино,
Але ні! Так більше не буде.
Так більше не станеться.
Вітер мене позабуде,
Серце з ударами розійдеться.
Знаю, що божевільно,
Проте хоч там, може, буду вільна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640889
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2016
автор: Окса555