Ти не знайдеш її в поклонінні,
Ні у пристрастях сотень стогонів,
Не знайдеш і в собі.
Надламана гілка плаче
Прозорим соком.
Це частина Гангу, Дунаю, Нілу.
Твоє око - то є океан.
Я сподівалась уловити
Істину прірви,
То ж була лиш розкрита могила
Моїх кістяків.
Ти вестимеш мене через ліс
Огріхів.
До дерева наших віросподівань.
Там і лишимось жити,
Чекаючи На.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640234
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: Олена Ганько