Ненадовго прощаюсь з Волинню
У тривозі,
Сльоза на лиці…
Наче вітру нема, небо синє,
Сходять буйно нові пшениці.
Та тривога якась невідома,
Чисте небо – волошкова синь.
Ненадовго,
Не буду прощатись…
Я вернуся на рідну Волинь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640061
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.01.2016
автор: Віталій Назарук