[i]“Істину кажу вам, якщо не навернетеся і не будете,
як діти, не увійдете до Царства Небесного“ (Мт. 18, 3)
[/i]
Ми – діти нашого небесного Отця
І нам дано у цьому світі жити.
Ми створені за образом Творця
Щоб, як і Він, творити і любити.
Але в житті є спокуси великі,
Відчуття насолоди приносять вони.
Дорослим себе відчуваєш в ці миті,
Не знаєш, що в сіті попав сатани.
Красиво світяться у темряві вітрини,
Яскраві вивіски засліплють нам очі.
Щоб розпалити пристрасті людини,
Гріх приховати під покровом ночі…
Та темряви без світла не буває –
Важливо тільки ранок не проспати.
Як тільки ясне сонечко засяє –
Так хочеться творити, працювати!
Під небесами сяють куполи,
Відкриті нам двері до дому Отця.
Щоб ми у любові, як діти, жили,
Як скарб берегли в собі образ Творця…
© S.Nemo
29.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639618
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.01.2016
автор: Finist