Немає слів... що значить – молода...
Аж небу жарко, як спідлоба гляне!
Та тільки, бачиш... той душею в"яне,
А інший десь, як весняна вода...
Лякайся їх, мов блискавки грози!
Об чім можливо з ними говорити?
Чи здатні взагалі вони любити?
Цурайся їх, байдужих до краси!
І – якщо зможеш – спробуй їх простити.
1999
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639550
Рубрика: Акровірші
дата надходження 29.01.2016
автор: Віктор Чернявський