БАТЬКІВСЬКЕ ПОЛЕ

Рідне  батьківське  поле,
Ліс  від  вітрів  беріг…
Поле,  промите  болем  –
Батьківський  оберіг.
Зранку  щодня  до  ночі,
Плугом,  а  чи  серпом,
Руки  його  робочі,
Гралися  із  снопом.
Рідне  батьківське  поле,
Рідне  воно  й  мені,
В  нім  гартувалась  доля,
Звідси  знання  земні.
Дякую  тобі,  тату,
Що  научав  мене,
Що  у  роботі  свято,
Спомином  не  мине.
Часом  сюди  приходжу,
Слізьми  поллю  ріллю,
Поле,  батьківське  поле,
Як  я  його  люблю.
Хліб  найсмачніший  з  поля,
Що  засівав  татусь,
В  полі  батьківськім  воля,
Часто  я  тут  молюсь.
Але  сумує  поле,
Вже  і  стерня  не  та…
«Тату!»  кричу  я  з  болем  -
Поле  і  пустота…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638818
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.01.2016
автор: Віталій Назарук