Такого снігу за ніч намело –
Мов ні на мить не присідала шквиря!
В кожусі непомірному – на виріст
Зорить на себе вражене село:
Розкішний комір, пишні рукави
І ґудзики іскряться з перламутру…
Але ж не повернути голови!
І кроку не ступить в оцьому хутрі!
Заплутавшись у полах кожуха,
Село людей гукає: «Відкопайте!
Та обережно! Знайдуть хай лопати
Самі стежки! Обнову не чіпати!
Тепленька… До весни побуде хай».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2016
автор: Ніна Багата