Жіночко моя, кінь мене несе,
Миготить стерня, плачуть солов’ї,
Душеньку мою, доленька трясе,
Сняться і понині радості мої…
Ти і я удвох, в золоті стерня,
У сльозах поля, луки і ліси.
Я тебе зустрів, загнуздав коня,
Коню, любий мій, у степи неси…
Десь в тугих степах,гине просто рід,
Перепел мовчить, сплять удень орли.
Поміж ковили десь лежить мій дід.
Хоч мої краї люди не кляли.
Тут моя земля, тут мої ліси,
Тут озер блакить і Полісся цвіт,
Ми несем добро, щоб і ви цвіли,
Люди у степах, шлемо Вам привіт.
Син єдиний в нас і земля одна,
І на сході там, теж один Донбас.
Та війна давно – басова струна,
Зупиніте все, вже прийшов той час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638495
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.01.2016
автор: Віталій Назарук