Захотіла, і розбилась вічність димна,
І у клин зійшлись усі слова.
Моя ніжність ще ніколи не воліла,
Лиш той спокій, від якого нежива.
Запалала і злетіла десь в далекість
Край широт і синіх кораблів,
І постала, щоб купатись у озерах
Тих очей, в яких хтось бачить щось хотів.
Забажала й я нарешті щиро,
Щирість взяла всі мої висоти.
Я із тим, хто небайдуже милий,
І моїй вазі любові всі чесноти.
© Жанна Білавич, 03.2006р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2016
автор: Жанна Білавич