Слон і місто

У  самому  центрі  невеликого  містечка,  на  одному  з  його  перехресть  з'явився...  слон.  Він  стояв  там  вже  кілька  днів,  сумно  помахуючи  хвостом.  Іноді  він  піднімав  свій  хобот  вгору  і  сурмив  так,  що  крик  його  розносився  по  всіх  околицях  .

Але  більш  дивним  був  навіть  не  сам  слон,  який  невідомо  навіщо  стояв  посеред  вулиці  у  розпал  зими,  а  те,  що  люди  продовжували  жити  своїм  буденним  життям,  роблячи  вигляд,  що  ніякого  слона  зовсім  не  існує,  і  нічого  особливого  не  відбувається.  Вони  діловито  снували  повз  сірої  громадини,  стурбовані,  як  здавалося,  тільки  своїми  справами.

Але  насправді  всі  люди  цього  містечка  боялися.  Вони  боялися  дресирувальника  слона  з  цирку  -  сильного  і  злого  чоловіка  з  великим  і  негарним  шрамом  на  обличчі.  Він  іноді  прогулювався  містом  з  довгим  батогом  в  складених  за  спиною  руках  і  зрідка  дуже  голосно,  і  зло  їм  клацав  .  Та  так,  що  починали  гавкати  всі  навколишні  собаки.  

Люди  не  знали,  чому  дресирувальник  виставив  на  вулицю  слона,  але  вони  були  занадто  полохливі  і  обережні,  і  тому  боялися  навіть  говорити  один  з  одним  про  це.

А  слон  все  стояв,  переступаючи  з  ноги  на  ногу  на  морозі,  над  ним  піднімався  густий  пар,  і  в  його  маленьких  очах,  якби  хтось  посмів  туди  заглянути,  розгорявся  червоною  пожежею  гнів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2016
автор: Александр Шхалахов