Не хитайте головами, не жалійте.
Все як треба. Все як Небо побажало.
Ви зі мною келих терпкого налийте,
Аби лишенько нікого з нас не брало!
Вип’ю з вами! Не для того, щоб упитись,
А для того, щоб відчути повнокров’я.
За коханих, за прекрасних пригубити,
Побажати їм козацького здоров’я!
Наливайте! Та сідайте в тіснім колі,
Мої друзі, дорога моя громадо!
Я ж бо жалощів не жебраю ніколи,
Хоч буває на душі важкий осадок.
Все буває… якщо нищечком, щокою,
Проповзе сльоза солона та гаряча,
Не біда! Знайду душі своїй спокою
І цю слабість добрі люди не побачать.
Не вважайте, що у мене сил багато,
Що залізні мої воля та терпіння.
Просто знаю, що життя не завжди свято.
Швидше всього – це жорстокість та боріння.
Це – війна. З коханим ворогом, з собою.
Коли сил бракує вийти на дорогу…
Хай упав я! – піднімусь! І знов до бою,
За кохання! За життя! За перемогу!
23.01.2016 21:51:32
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2016
автор: dovgiy