[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]
Біла пташка літає над морем.
Чимсь схвильована, гірко кигиче.
Не спіткало її якесь горе?
Когось бідна пташина все кличе...
То не пташка літа білокрила,
То Любов із підбитим крилом.
Їй літати з одним, нема сили.
У душі невимовний надлом.
В однім серці була поселилась.
Так хотіла щасливою стать,
Але гірко вона помилилась:
Марно ласки в цім серці чекать.
Полетіла із жалем, зітхнувши.
Де шукати ій нове тепло?
Може, все таки ще повернутись,
Бо від серця уже відлягло?
А надворі мороз припікає,
Чом жорстокий оцей білий світ?
А Любов усе вихід шукає...
Отаких так багато сиріт..
-------------------------------------------
Події у творі не стосуються автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2016
автор: Н-А-Д-І-Я