Все не ті колії,все не ті потяги
Їдуть з колишнього віхорем
безлічі дум із "рахітом".
Роїться мозок несамовито...
Музи приходять і полишають,
Оди для неї в епохи звучали,
А у Пегаса із часом проблеми
Не доїжджають строфи у рими....
Вітер кудлатий поміж снігами,
Ліпить із світом свої піліграми.
Зорі все знають,але дрімають
У пів свідомість влучно зіркають...
Дзбанок сонця поверни до тями
Пряник імбирний полишу Нірвані.
Кожний у темпі своєї програми.
Знаю,дороги приходять як рани,
В колії, кожний везе свої сани...
Може в епохи минулих і здарих,
Ми були Вікінги, хто феодали?
Хтось руйнував,хтось зводив у пам"ять.
Ми сьогодення гени у профіль...
Щось в поза часі,щось у форматі
Наші нащадки,то витоки часу,
З істин прийдешніх,Йорданом омитим,
Все не ті колії,все не ті потяги
Їдуть з теперішніх в чисте воскресле...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637821
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.01.2016
автор: Плискас Нина