Зоветься місце не інакше - «Раєм».
Під тінню монастирської гори,
Під синьооким небокраєм
Шепочуть стиха явори.
Містечко Слобідської України,
Фіранками обрамлене лісів,
Мов вийшло з річкової піни
Хатками збілених садів.
Милуються віки його красою,
І просотала м'ята вечори,
І над ворсклянською дугою
У синіх пролісках яри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2016
автор: Тетяна Акименко