Часом хотілося б, щоб і в житті так було. Все погане – просто наснилось. І не прийдеться розгрібати те ла*но, яке ти ж і наклав (не буквально, звісно ж). Адже це був лише сон. Це все на правда…
Чи просто змогти забути щось погане. Як у сні… Прокинувся і ніхє*а не пам’ятаєш. Ах, ляпота! Не стикаєшся з паскудством, яке навалюється на тебе з самого ранку (ну, або коли ти там піднімаєшся). Не гризуть ніякі думки. Повія, ім’я якій – Совість, не набридає своєю присутністю. І яке б ла*но не впало б на тебе – ти знаєш, що ти мусиш це перенести рівно до наступного моменту, коли заснеш. Просто не згадаєш про нього, як прокинешся. Тебе нічого не гризе. Весь твій біль триває всього добу. А наступний ранок принесе полегшення. Дає тобі новий день.
Хтозна, може так і виглядає біблійський рай? Спокій і блаженство. Де душа вільна від своїх внутрішніх демонів. Де немає запитань, адже відповіді відомі. А якщо ні, то тобі однаково до лампочки. Де нічого не мучить. Де немає злості, болі, образ, зради, ненависті. Де немає страшних спогадів, про падіння на дно. Сон забирає це з собою… І кожний день є новим початком… Хотілось би, чи не так?
Мені? Ні, дякую. Я якось сам...
Я вибрав би те що маю.
Дай мені такі ліки і помилок стане в десятки разів більше. За них просто не буде наслідків. (Душевних, звісно ж. Кримінальну відповідальність ніхто не відміняв.). Я нічому б не навчився. Я не хочу прожити життя без чогось. Нехай буде радість, злість, стриманість, ненависть, зрада, біль, полегшення, сльози, гнів, утіха, любов. Бл*ть, нехай буде все це! нехай це не буде саме ах*єнне життя, але нехай воно буде повноцінним. Який інакше зміст в щасті, якщо ти не пройшов через все це лайно? Чи можна належним чином оцінити рай, коли не пройти дев’ять кіл пекла, та не побувати в чистилищі?
Як ти можеш оцінити ті миті тріумфу, якщо позаду немає гіркого багажу?
Нехай доведеться падати вниз, а потім підніматись. Інакше немає змісту в тих людях, котрі подають тобі руку. Дружба втрачає всіляку цінність, коли не потрібно допомагати одне одному виганяти внутрішніх демонів. Якби не всіляка херня, я не писав би нічого. Мені не приходилось би тікати сюди. Ховати душу від болю в своїх рядках. Не було б цієї іронії. Не посилав би тебе нах*й в попередньому розділі…
Я не спорю, було би класно в мить звільнитись від всіх проблем. Скинути з плеч тягар неприємного минулого. І якщо тобі це було б до душі, то вперед і з піснею. Шукай засоби. Хтозна, може я колись звернусь до тебе по них. А може і ні.
Може знов пошлю тебе сам(а) знаєш куди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2016
автор: Тост