Зима нівроку розвернулась.
Лютує холод. Вітровій.
І добре, що земля вгорнулась
У білий тужавий сувій.
Повільно дихає, без ляку,
Мов у легкий ввійшла наркоз.
Стрибає птаха-неборака –
Їй непереливки в мороз.
Гілки порепались від вітру.
Віконця інеєм взялись.
Зима виписує палітру,
Де чорне й біле обнялись.
Та сонце в полудень займеться,
Патоку випустить густу,
Усе довкола усміхнеться,
І навіть воїн на посту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637367
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.01.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)