Не треба повчань…
Помирають у жовтні квіти…
І реквієм сонцю… відтінки його звучань
Для тих, що приречені в полум”ї цьому згоріти
На пласі багряній…
і, власне, не треба повчань…
Бо далі – сніги!…
Білосніжні, невинно - чисті…
Вдихнеш заметілі – невидимий твій Рубікон…
А я - залишусь… я - згоріла в осінньому листі…
У відчаї ти припадеш
до сріблястих вікон…
За ними – усе…
Тільки як же серця відігріти
В холодних заметах… на пристрасній кризі мовчань?
І, власне, про те, що за тими заметами – квіти,
Мені ти не скажеш…
бо знаєш – не терплю повчань…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2016
автор: гостя