Не пояснила за причину
Своєї дії. Так пішла.
Та із собою всі провини,
Всі наші прикрощі взяла.
Тебе не бачу біля себе.
Не чую докорів, але
До мене, замість тебе - небо
Таке ж дратоване і зле.
То вовком по-під вікна виє,
То в скло скаженим вітром б’є,
То мокрим снігом щедро сіє,
То ожеледицю дає.
І все зимі цій недогода
На цій планеті голубій…
Видно у вас одна порода:
У примхах догоджать собі.
19.01.2016 18:28:04
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637184
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.01.2016
автор: dovgiy