МАЛАНКА ФЕСТ
Душа народу вирвалась на волю,
Настав омріяний величний час:
Всі сокровенні наміри і думи
Відкрити прямо, без маніжжя і прикрас.
Щоби єство своє як краще показати,
Відкрити потаємні закутки душі,
Потрібно атрибути добирати:
Мітлу, скажімо, роги, коси, чи мечі.
Тут диригент відкрито не відомий,
Він навіть з радістю піде у тінь….
Маріонетки всі до шабашу готові,
І оргії розгнуздані, мов дикий кінь.
Чого чекати від таких героїв….
Чи постать ангела тут важить щось?
Тут нечисть вся стоїть горою,
Чи праведність тут цінить хтось….
Невдовзі свято треба припинити,
Знов сірі і буденні маски одягти:
Пірат стає суддею знову,
А ловелас – до свого дому йти.
Душа так проситься на волю,
Хіба то справедливо – цілий рік
Вдавати гуманіста, прославляти долю,
Зносити муки полоненого навік!
2Коринфян 6:14-16 «Не впрягайтесь у нерівне ярмо з невіруючими.Бо що може бути спільного між праведністю і беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою? Яка згода між Христом і Веліа́лом? І що спільного між віруючим і невіруючим? Крім того, що спільного між Божим храмом та ідолами? Адже ми — храм живого Бога, а він сказав: «Буду перебувати серед них і ходитиму серед них. Я буду їхнім Богом, а вони будуть моїм народом».
Римлянам 13:13 «Поводьмося пристойно, як удень: не віддаваймося буйним гулянкам, пияцтву, аморальним статевим стосункам, розгнузданості,чварам і ревнощам.
1Петра 4:3,4 «Бо досить, що в минулому ви чинили волю інших народів: віддавалися розгнузданості й нестримній похоті, напивалися, влаштовували буйні гулянки, п’яні вечірки та займались беззаконним ідолопоклонством. Оскільки ви вже не біжите з ними тим самим зіпсутим шляхом розгулу, вони вкрай здивовані та говорять про вас зневажливо.
Мала́нка (Меланка, Меланки)[1] — українське[2] народне і церковне[1] свято, вечір напередодні "старо¬го" Нового рокуабо святого Василія Великого (14 січня); новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорнихперсонажів; учасник цього обряду; «переддень Нового Року».[3]
Корінь «мелан», тобто «чорний» був одною з характерних ознак хтонічного * + стану Діоніса. Це наймення носила величезна кількість діонісійських героїв: Мелан, Меланіс, Меланія, Мелантея, Меланіпп, Меланфо, Меланфій і т. п.[8]
У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився на веселу розвагу, маскарад.
Цей звичай може бути пов'язаний з римськими Брумаліями,* коли також відбувалися просякнені магічністю й театральністю свята (24 листопада — 17 грудня, присвячені Діонісові), на які учасники одягали цапині маски[1]. Можливо, обхід із козою — це залишок давнього вірування, згідно з яким «душа лану (сіножаті та рослини взагалі) є козло або козлообразна істота, що її переслідують женці, й вона ховається в останній сніп»[3].М
* Брумалія -- (від лат. bruma — найкоротший день (зима)) — у Стародавньому Римі свято на честь Діоніса чи Бакха. Святкувалося з 24 листопада по 25 грудня. У Римському календарі Брумалія відзначалися отже 30 днів. Під час святкуванна відбувалось ворожіння на зиму. Святкування Брумалії заборонено Трулльським собором 692 року (Канон 692).e verboten (Kanon 62).
* + Хтонічний культ носив негативний характер т. К. Був заснований на почутті страху у людей перед невідомістю загробного світу. У Богів Підземного царства нічого не просили, навпаки, їх задобрювали, їм приносили жертви.
Різдвяний козел, Різдвяний цап, солом'яна коза (швед. Julbock), норв. Julebukk) — традиційний новорічний і різдвяний персонаж в Швеції, Норвегії і в Фінляндії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636751
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: НАУМ